Оновлено 28.03.2026
Близько 3% населення планети мають симптоми себореї. Це запальне захворювання, яке виникає на ділянках шкіри, де розташована багато сальних залоз: обличчя, зона декольте, волосиста частина голови та інші. Супроводжується появою сухих чи жирних лусочок, лупи, почервоніння, свербінням та висипаннями. Спричиняється порушеннями в роботі сальних залоз та патологічними змінами шкірного сала. Якщо є прояви себорейного дерматиту, необхідно звернутися до дерматолога.
Причини та прояви себорейного дерматиту
Збудник себорейного дерматиту присутній у нормальній мікрофлорі майже кожної людини. Імунна система регулює його кількість, завдяки чому гриб перебуває на шкірі у стані спор. Спровокувати його розмноження та себорею можуть певні порушення:
- хвороби шлунково-кишкового тракту;
- порушення гормонального фону;
- патології в роботі щитоподібної залози;
- стресові ситуації та захворювання нервової системи;
- різка зміна клімату;
- зниження імунітету.
Розрізняють три форми себореї — суха, жирна та змішана. Перша найбільш розповсюджена, виникає через знижену функцію сальних залоз. Поширена серед дітей через їхній недостатній розвиток. Жирний себорейний дерматит спричинений посиленим виробленням підшкірного сала. Може бути рідким, коли себум нагадує рослинну олію, або густим — пори забиваються густим жовтим шкірним салом, у результаті чого виникають комедони. За змішаної себореї одні ділянки шкіри сухі, інші — жирні. Основними ознаками себореї є:
- щільна шкіра та розширені пори;
- постійнійний жирний блиск;
- чорні крапки (комедони) та періодична поява вугрів;
- почервоніння, лущення.
Лусочки можуть бути сухими чи жирними, залежно від типу себореї. На волосистій частині голови можуть з’являтися кірочки жовтого чи сірого відтінку.
Методика лікування себорейного дерматиту
Перш ніж розпочати лікування, важливо впевнитися в точності діагнозу, оскільки себорею можна переплутати з атопічним чи контактним дерматитом, псоріазом, розацеа та іншими шкірними захворюваннями. У дорослих себорейний дерматит є хронічною хворобою, тому вилікувати його повністю неможливо — лише збільшити період ремісії. У дітей це захворювання повністю виліковне.
терапії себореї переважно використовуються засоби для зовнішнього місцевого застосування:
- мазі — для усунення запалення, свербіння;
- розчини — для боротьби зі збудниками, зокрема відомий Фукорцин;
- протигрибкові засоби.
Системні лікарські засоби призначають, якщо місцева терапія неефективна. У складних випадках фахівець може рекомендувати медикаменти, які регулюють вироблення шкірного сала. Самолікування себореї може бути не лише неефективним, а й небезпечним, оскільки для встановлення діагнозу потрібен професійний огляд.
Сучасні підходи до догляду та профілактики загострень
Окрім медикаментозної терапії, важливу роль у контролі себорейного дерматиту відіграє щоденний догляд за шкірою. У 2024–2026 роках дерматологи наголошують на необхідності підтримки шкірного бар’єра. Для цього рекомендують м’які очищувальні засоби з нейтральним або слабокислим pH, які не порушують ліпідний шар. Агресивні шампуні та спиртовмісні лосьйони можуть посилювати подразнення та провокувати рецидиви.
Для волосистої частини голови ефективними вважаються шампуні з кетоконазолом, циклопіроксом, селену сульфідом, цинком піритіоном або саліциловою кислотою. За даними клінічних спостережень Європейської академії дерматології (оновлені рекомендації 2025 року), регулярне використання протигрибкових шампунів 1–2 рази на тиждень у період ремісії зменшує частоту загострень майже на 40%. У міжрецидивний період доцільно використовувати засоби з ніацинамідом, пантенолом та керамідами для відновлення шкіри.
Важливо також звернути увагу на спосіб життя. Дослідження останніх років підтверджують зв’язок між хронічним стресом, порушенням сну та частотою загострень себорейного дерматиту. Регулярна фізична активність, повноцінний сон і зменшення психоемоційного навантаження позитивно впливають на перебіг захворювання.
Роль харчування та супутніх станів
Хоча себорейний дерматит не належить до класичних алергічних захворювань, сучасні дослідження вказують на вплив раціону на активність сальних залоз і запальні процеси. Надмірне споживання швидких вуглеводів, продуктів із високим глікемічним індексом та трансжирів може посилювати вироблення себуму. Натомість раціон із достатньою кількістю омега-3 жирних кислот, овочів, білка та ферментованих продуктів сприяє зменшенню запалення.
Окрему увагу приділяють зв’язку себорейного дерматиту із захворюваннями нервової системи та метаболічними порушеннями. Відомо, що у людей із хворобою Паркінсона частота себореї значно вища. Також більш виражений перебіг може спостерігатися при інсулінорезистентності та ожирінні. Тому при частих або тяжких рецидивах лікар може рекомендувати додаткові обстеження для виявлення супутніх станів.
Комплексний підхід — поєднання місцевої терапії, корекції способу життя, догляду за шкірою та контролю загального стану здоров’я — дозволяє суттєво зменшити прояви себорейного дерматиту й подовжити періоди ремісії навіть за хронічного перебігу захворювання.